18.03.2023, Köln
Am 18.03.2023 um 18:00 Uhr findet in der Christuskirche Köln (Dorothee-Sölle-Platz 1 50672 Köln) das Konzert-Performance unter dem Titel „Von meinem Herzen zu deinem: Zeuginnen des Krieges” statt.
Im Zentrum der Veranstaltung stehen Texte von ukrainischen Frauen Anna Kolisnichenko, Нalyna Kravchenko, Ganna Krytska, Marina Kuzhel, Olexandra Mаgurova und Olena Shcherbyna, die von dem russischen Angriffskrieg aus der Ukraine vertrieben wurden.
Zu hören sind auch Gedichte der in Bochum lebenden ukrainischen Dichterin Yevgenia Komarova.
Die Texte präsentieren: die Schauspielerin Susanne Pätzold, Journalistin Svitlana Mazur, Studierende der Ukrainian Students Association Cologne (USAC), ukrainische Kinder aus dem deutsch-ukrainische Verein de.Perspektive e.V.
Den musikalischen Beitrag leisten ukrainische Musikerinnen und Musiker Etel Enenberg (Gesang), Natalia Lebedeva (Piano) und Illia Pollo (Piano).
Alle Textautorinnen kennen die Schrecken des Krieges aus eigener Erfahrung, doch sie sprechen an diesem Abend nicht nur über das Leid, sondern auch über die Menschlichkeit, Empathie, Solidarität, Mitgefühl und allem voran – über die Dankbarkeit. Dankbarkeit an Deutschland, das die Ukraine in ihrem Каmp für Demokratie und Freiheit auf die vielfältigste Weise unterstützt.
Die Veranstaltung wird ein orthodoxes Gebet für die Ukrainer beinhalten.
Am Ende besteht die Möglichkeit, mit Autorinnen und Musikerinnen zu sprechen.
Veranstaltungssprache – Deutsch.
Ukrainische Originaltexte stehen ebenfalls zur Verfügung.
Die Texte sind unter Mitwirkung des Bundesverbandes ukrainischer Wissenschaftler und Kulturschaffenden http://buwk.org/ vorbereitet.
Übersetzung der Texte ins Deutsche von Nadja Simon, Anna Olshevska und Yevgenia Komarova.
Veranstaltungsorganisatoren sind Europa GrenzenLos e.V., Wolja e.V., Ukrainian Students Association Cologne (USAC) und Blau-Gelbes Kreuz e.V.
Eintritt frei.
18.03.2023 о 18:00 у Кельнській Церкві Христа (Dorothee-Sölle-Platz 1 50672 Köln) відбудеться концерт-вистава під назвою “Від мого серця до твого: свідки війни”.
В основі вистави тексти українок Анни Колісніченко, Галини Кравченко, Ганни Крицької, Марини Кужель, Олександри Магурової та Олени Щербини, які були вимушені покинути Україну внаслідок російської агресії.
Також ви почуєте вірші української поетеси Євгенії Комарової, яка мешкає в Бохумі.
Тести читатимуть акторка Сюзанна Пьотцольд, журналістка Світлана Мазук, учасниці та учасники Українського студентського об’єднання Кельн (USAC), українськи діти з німецько-украхнскього товариства de.Perspektive e.V.
Музичний внесок зроблять українські музиканти Етель Ененберг (вокал), Наталія Лебедєва (фортепіано) та Ілля Полло (фортепіано).
Всі авторки текстів знають жахи війни з власного досвіду, але в цей вечір вони говоритимуть не лише про страждання, а й про людяність, емпатію, солідарність, співчуття і перш за все – про вдячність. Вдячність Німеччині, яка у найрізноманітніший спосіб підтримує Україну в її боротьбі за демократію та свободу.
Подія включатиме православну молитву за Україну.
Наприкінці вистави всі охочі зможуть поспілкуватися з авторками текстів та музикантами.
Мова вистави німецька. Паралельно глядачі зможуть читати оригінали текстів українською.
Вхід вільний.
Тексти підготовлені у співпраці зі Спілкою українських діячів науки та культури в Німеччині.
Переклад німецькою Надя Зімон, Анна Ольшевська та Євгенія Комарова.
Організатори заходу: Europa GrenzenLos e.V., Wolja e.V., Українське студентське об’єднання Кельн (USAC) та Blau-Gelbes Kreuz e.V.
Вся жорстокість вислову: “Коли гинуть мільйони – це статистика, а смерть однієї людини – трагедія” – стала особливо відчутною під час російсько-української війни. Чому індивідуальні трагедії сприймаються сильніше, ніж величезні цифри статистики? Можливо, тому що цифри бездушні, а людські історії – вони живі. Саме персональні розповіді про свої особисті травми, спричинені війною, втрати та пережиті страждання лягли в основу заходу “Від серця до серця”, що відбувався в Кельнський церкві Христа. Свій біль українські жінки оплакували сльозами, довіряли паперу, що, як відомо, стерпить усе, і потім довірили гостям вечора. Приміщення хаму створювали особливу атмосферу заходу – його мовчазна велич ніби демонструвала солідарність з оповідачами та слухачами, співпереживаючи та заспокоюючи всіх. Крізь історію однієї людини можна поглянути на історію народу. І біль та сльози одного можуть пролити світло на страждання мільйонів. Як ми не знаємо історії всіх понівечених у концтаборах євреїв, але знаємо історію Анни Франк. Коли у трагедії з’являється людське обличчя, кожен, хто глянув у її очі, стає гуманнішим.
Марина Кужель
