Traumapädagogik | Травмапедагогіка

Травма та педагогіка травми

Травматичні події

Травматичні події – це події, з якими людина не може впоратися за допомогою звичних засобів.

Характерними ознаками таких ситуацій є:

  • Невизначеність (зникає можливість планувати)
  • Нехтування власними потребами 
  • Неможливість діяти самостійно (повна залежність від волі інших).
  • Відчуття безпорадності та безсилля, що призводить до внутрішнього заціпеніння


Наслідки травматичних подій:

  • Тривога, депресія, самотність, відчуження (втрата зв’язку з собою, світом та іншими людьми)
  • Втрата довіри до світу та інших людей
  • Втрата мотивації
  • Втрата звичних інтересів
  • Порушення фізіологічних ритмів
  • Розвиток комплексу неповноцінності, відчуття, що тебе не бачать або не помічають
  • Почуття провини
  • Сором

Психотерапія та педагогіка травми

Психотерапія і педагогіка травми збігаються у багатьох сферах. Обидві вони стабілізують та захищають людину, підтримують та розвивають її, проте у підході йдуть різними шляхами. Після ретельної стабілізації терапевт підводить травмовану людину до аналізу власної травми. Педагог не повинен і навіть не має права цього робити. Він підводить людину до аналізу власної поведінки, допомагає їй регулювати емоції та знову отримати доступ до власних ресурсів.

Психолог і психотерапевт працюють з травмою і мають право торкатися травми. Педагог не має такого права, його завдання – стабілізувати дитину, щоб вона могла краще впоратися з травмою в майбутньому.

Головні принципи роботи з травмою:


Завдання педагогіки травми

Травмапедагогика має підтримувати, захищати, збалансовувати, пропонувати нові виклики, які розвивають дитину, допомагати впорювтися з ними.

Trauma und Traumapädagogik

Traumatische Ereignisse bei Kindern und Erwachsenen

Traumatische Ereignisse sind solche, die ein Mensch mit den gewohnten Mitteln nicht bewältigen kann.

Merkmale solcher Situationen sind:

  • Ungewissheit (die Möglichkeit der Planung verschwindet)
  • Missachtung eigener Bedürfnisse 
  • Unfähigkeit, selbständig zu handeln (völlige Abhängigkeit vom Willen anderer)
  • Ein Gefühl der Hilf- und Machtlosigkeit, was zu einem inneren Erstarren führt

Folgen von traumatischen Ereignissen

  • Angst, Depression, Einsamkeit und Entfremdung (Verlust der Verbindung zu sich selbst, zur Welt und zu anderen Menschen)
  • Verlust des Vertrauens in die Welt und in Andere
  • Verlust der Motivation
  • Verlust der gewohnten Interessen
  • Störung physiologischer Rhythmen
  • Entwicklung eines Minderwertigkeitskomplexes, des Gefühls, nicht gesehen oder wahrgenommen zu werden
  • Schuld
  • Scham

Psychotherapie vs. Traumapädagogik für Kinder

Psychotherapie und Traumapädagogik überschneiden sich in vielen Bereichen. Beide stabilisieren und schützen sie das Kind, sie fordern und fördern es auch. Nur in der Konfrontation gehen sie verschiedene Wege. Nach einer gründlichen Stabilisierung konfrontiert ein Therapeut den Traumatisierten mit seinem Trauma. Das soll und darf ein Pädagoge nicht tun. Er konfrontiert das Kind mit seinem Verhalten, hilft ihm Emotionen zu regulieren und Ressourcen wieder zugänglich zu machen.

Ein Psychologe und ein Psychotherapeut arbeiten mit Trauma und haben das Recht, das Trauma zu berühren. Ein Traumapädagoge hat dieses Recht nicht, seine Aufgabe ist es, das Kind zu stabilisieren, damit es in Zukunft mit dem Trauma besser umgehen kann.

Grundlegende Prinzipien der Traumapädagogik

Folgende Aspekte sollen im Verlauf der Traumapädagogik berücksichtigt werden:

Die Aufgabe der Traumapädagogik ist es, den Traumatisierten zu stützen, zu schützen, zu ordnen, zu fördern und zu fordern. 

Aufgaben der Traumapädagogik

Nach Vorträgen von Minka Straube Übersertzung Anna Olshevska