Ich bin du

Davyd Gasparjan

Davyd Gasparjan
Davyd Gasparjan

Ich bin am 05.01.2000 geboren, bin dementsprechend 16 Jahre alt, gehe in die 11 Klasse.
Ich bin in Donezkregion, in der Stadt Kostjantyniwka, geboren und aufgewachsen. Mein Vater ist Armenier, meine Mutter – Georgierin.
Ich interessierte für und beschäftigte mich mit mehreren Sachen zu verschidenen Perioden meines Lebens:

Ich gewann mehrere Medaillen und Auszeichnungen in Turnieren, Wettbewerben und Meisterschaften, wie z.B.:https://www.passapply.com/1Z0-986.html

  • 3. Platz in der regionalen Bioolympiade,
  • 1. Platz in der Ökoolympiade.
  • Gewinner der regionalen Etappe des Freizeit- und Sportspiels „Falcon“ („Jura“),
  • Absolvierte mit Auszeichnung einen Theaterkurs bei der Kunstschule.

Darüber hinaus half ich als Käseverpacker in der  örtlichen Fabrik aus und absolvierte einen Praktikum in einer Sushi Bar. Zur Zeit helfe ich nach allen meinen Kräften ehrenamtlichen Helfern, politisch aktiven Bürgern, nehme an etlichen landesweiten ehrenamtlichen Projekten auf lokaler Ebene teil.
Im Sommer 2014 zogen meine Familie und ich für einige Monate nach Armenien. Dort meldeten mich meine Eltern an einer örtlichen Schule an, die ich dann 1,5 Monate besuchte. Analphabet wie ich in armenischer Sprache war, fühlte ich mich wie eine Parodie an einen Schüler. In den drei Monaten (Juni – Oktober) in Armenien hatte ich mehrere Wutausbrüche und erlebte eine langwierige Depression.

Bei der Rückkehr nach Hause begriff ich eines: Seine Heimat kann man nicht aussuchen. Zum Glück oder Unglück ich konnte es nicht. Meine Heimat ist die Ukraine, Donbas, Kostjantyniwka.

Hier ist mein Essay.

Artem Tschikaew

Artem Tschikaew
Artem Tschikaew

https://www.passapply.com/1Y0-351.html Ich bin am 23.03.1999 in Kiew geboren, wuchs aber in Luhansk auf.  Zur Zeit gehe ich zum College, das von der University of Modern Knowledge betrieben wird. Ich will Rechtsanwalt werden, mag Sport und alles, was mit aktiver Lebensart  und IT zu tun hat.

 

Zum Essay

Maria Omeltschenko

Maria Omeltschenko
Maria Omeltschenko

Ich bin 16 Jahre alt. Ich studiere an der Nationalen Medizinischen Universität in Kharkiv. Ich möchte Wissenschaftlerin werden, vor allem auf dem Gebiet der normalen und pathologischen Physiologie. Meine Forschungsinteressen : Molekularbiologie, Biochemie, Neurologie, Endokrinologie, Genetik.
Meine Hobbys sind: Gitarre, Flöte, Klavier und Gesang. Außerdem mag ich Schwimmen und Reisen.
…Seit ungefähr 3 Jahren https://www.passapply.com/1Y0-A26.html beteilige ich mich an etlichen sozialen Aktivitäten: Korruptionsbekämpfung in den Bereichen Bildung und Medizin, Schutz der Menschenrechte, Bewegungen für Frauen- und Kinderrechte.

Hier ist mein Essey. https://www.passapply.com/1Y0-301.html

Bogdan Kolesnik

Bogdan Kolesnik
Bogdan Kolesnik

Fangen wir mit offiziellen Angaben an (zieht einen Frack, gebügeltes Hemd, schwarze Hose mit Bügelfalte, eine Krawatte oder einen Schmetterling, wenn Sie wollen, an): Ich heiße Bogdan Romanovytsch Kolesnik https://www.passapply.com/1Y0-371.html, bin am 14.02.1999 in Tschernigiv Gebiet geboren.

https://www.passapply.com/1Y0-253.html Als ich sechs war zog meine Familie nach Lviv um, wo ich bis zur Aufnahme an der Kyiwer Karpenko-Karyj Universität für Film-, Theater- und Fernsehkunst auf die Dramaturgische Fakultät.
Aber jetzt lassen wir diese Formalitäten links liegen! Ich lebe nach dem Prinzip der Liebe und des Respektes gegenüber allen Menschen. Jegliche Diskriminierung ist für mich wie ein Schlag unter die Gürtellinie.

 

Mein Essay

Завжди бачити життя в яскравих барвах…

…і цінувати те, що маєш!

Мені шістнадцять. Останній рік у школі. Попереду чарівне та несподіване доросле життя. Я на розпутті, міркую, як побудувати своє майбутнє. Раптом помічаю, що є серед моїх знайомих дівчина, яка не просто мріє про прийдешнє. Вона сама наближає його. Вирішую ближче познайомитися з її долею, а можливо, чомусь повчитися.
Знайомтеся – Варвара Кабаргіна, учениця 10-го класу Кремінської школи-гімназії, лідер центру національно-патріотичного виховання учнівської країни СХІД.  Народилася та жила чотирнадцять років у місті Горлівка Донецької області. У 2014 році переїхала до Кремінної Луганської області.
Svitlana VirtolinaПровчившись два роки на новій малій Батьківщині, узяла участь у Всеукраїнському конкурсі творів: «Цінності ХХІ століття – за і проти», у якому з чотирьохсот дітей з усієї України  обрали лише п’ятдесят. Вона також потрапила в їхнє число. Переможців запросили приїхати до Києва та повчитися в «мобільній» школі лідерів «Агенти змін». Навчаючись там, Варя дізналася багато цікавого та корисного, зрозуміла, що буде робити в майбутньому, ким хоче стати. Та найбільш їй сподобалася атмосфера виїзної школи. Цікаві спікери, люб’язні тренери, які стали для неї справжніми друзями, чудова природа, де юнаки жили протягом тижня. Школа лідерів  «Агенти змін» складається з трьох етапів, два з них уже пройдено, залишився останній, найважливіший. Варя повинна втілити свій проект «Kreminshina Speaking For Children».  Зараз вона проводить з учнями 2 – 5 класів неформальні та дуже цікаві заняття. Варя хоче, щоб діти полюбили англійську так, як вона, бо ця мова (як мова міжнародного спілкування) відкриває двері не тільки в Європу, а й у весь світ! Дівчина з нетерпінням чекає на третій етап, коли представить результати свого проекту перед фахівцями. Мені вже мріється, що вона переможе.

Поспішала на урок – і раптом у сусідньому кабінеті англійської мови почула веселий гомін, вигуки англійською. Не втрималася, завітала та побачила на власні очі це диво – Варя у спілкуванні з п’ятикласниками. Їхні уроки перетворилися на дивну казку, під час якої відкривається чарівний світ дитинства. На які тільки вигадки вона не вдається, а зауважу: у неї немає педагогічної освіти. Немає нічого кращого для неї, ніж бачити щасливі очі молодших школяриків. І жодної печалі, агресії, дорікань. Варя сподівається, що ця страшна війна незабаром завершиться, тоді в її рідній Горлівці вона заспіває Гімн України та навчить молодше покоління цінувати й любити  нашу неньку Україну.

Активна життєва позиція, акторське осмислення дійсності в театральній студії «КЛАС», численні громадянські ініціативи та проекти, літературна творчість – неповний перелік інтересів цієї незвичайної дівчини, не просто моєї сучасниці, а колеги за радою лідерів Кремінської школи-гімназії, у якій успішно діє учнівська країна СХІД із її гуртами. Я в ній найстарший лідер переможного ініціативного гурту «Барвінок» 11 класу, у цьому році навіть зі своїм братом, першокласником Іваном, розпочинала навчальний рік першим дзвоником. Варя – лідер гурту «Чорнобривці» 10 класу, «Людина року» на думку вчителів і учнів, зразок для наслідування іншими. Ми з нею найстарші лідери в школі, наші гурти (і це не нами оцінено) найзгуртованіші, найміцніші, найактивніші.
Хочеться вірити, що наша позиція допоможе нам і в дорослому житті, бо воно стрімко змінюється та кидає нам несподівані виклики.

Ось така вона, Варвара Кабаргіна. Бачить життя в яскравих барвах, ніколи не опускає руки, вірить у те, що ми самі будуємо своє майбутнє.
А для себе, я зрозуміла, що діти, які були змушені покинути рідні домівки, мають стимул до самовдосконалення, цінують те, що дає життя, та користуються шансами, які дарує доля. Вони знають, як це втратити все, що мав,  і розпочати своє життя з чистого аркуша.  Тому досвід, який має Варя, і приклад , який вона подає, є важливим для мене. Жага до життя та діяльність цієї дівчини надихає й мене на саморозвиток і реалізацію власних планів.
Сподіватися на краще, бачити позитивне навколо, самою змінювати цей світ – ось шлях сучасної молодої людини.

Вікторія Лимар

Відгуки про проект

 

Кто бы ни проводил разные встречи – такой благодарности от детей я еще не встречала. Они – лучшие судьи

6

Вчора була з дітьми на дуже особливій виставі - молодь з України ( з Донецька, Луганська, Києва, ЛЬвова ітд) приїхали сюди на короткий театрально-музичний табір, під час якого вони спільно з німецькими ровесниками приготували перформанс, використовуючи власні розповіді та пережиття. Я до сьогодні не можу надивуватися, які сильні ці діти і підлітки! Бо , хоч жодну "історію" не можна було слухати без сліз, не було в цьому ані фальшивого пафосу, ані "слізоточення". Були яксь дуже чисті душі, дуже світлі, не можу навіть підібрати слово, але, може, зцілені ? Діти, котрі змушені були подорослішати занадто швидко, котрим було відібрано "випускні бали" і "повсякденність", котрих було вигнано з ДОМУ!( один хлопчина то наче Жадана цитував: " навіщо спалили наше місто?")
 Я знаю, як важко організувати такий проект, починаючи від написання гранту, через візи, через пошуки режисера, німецьких учасників( це було , чи не найважче) ....За це велика Дяка від усіх нас і великий уклін усім, хто їй зміг допомогти ...і, як звичайно, хотілося ще, більше. Хотілося теж, щоб було більше глядачів, більше "наших", більше "німців"... бо спілкування з цими дітьми та молодими людьми так допомагає прочистити власні,так швидко замулювані "втомою" , "розчаруванням" та "зрадою", криниці..
Марьяна Садовская

Історії війни, що розділила їх життя на до та після з вуст українських підлітків на сцені німецького Дортмуда. Жовто- блакитний стяг, „Воїни світла“ та „Все буде добре“ … вже завтра побачать у Дюсельдорфі та Кьольні, сьогодні ж, дякую усім за щірі почуття та надзвичайно важливу справу. Завдяки таким розповідям з „перших вуст“ можна хоч трошки протидіяти пропаганді мордора, яка тут у Німеччині, нажаль, не менша …

Ирина Сазонова

15

Ich wollte mich noch einmal bei Alla bedanken, dass sie solch ein Projekt auf die Beine gestellt hat. Es hat sehr viel Spaß gemacht und es war toll so viele nette Menschen kennenzulernen.
Es war ganz großartig, allen zuzusehen und zuzuhören! Ich war sehr berührt. Toll gemacht! Vielen Dank!

Алла, спасибо вам ещё раз за проект. Я очень много вынес из него для себя, встретил хороших людей, узнал много нового. Надеюсь, что скоро будет информация про лагерь и возможно о других проектах. Ещё раз большое человеческое спасибо)

Думаю, саме зараз час написати такий собі маленький „пост подяки“:) Але він у мене як завжди вийде великим.
Зовсім нещодавно я вперше побувала за кордоном. В Німеччині. Коли писала своє есе майже не сподівалась на перемогу. І коли сказали, що я в резерві, взагалі втратила будь-яку надію. Але поряд зі мною була людина, яка вірила в мене до останнього. Коли всі казали, що документи неможливо оформити за той короткий термін, що ми мали Ольга Комякова доводила мені, що ми все встигнемо. Тоді в це дуже слабко вірилось, але все ж „Коли опускались руки, коли темніло в очах“ Саме ти дарувала мені ту НАДІЮ
В першу чергу, ця поїздка відбулася завдяки тобі, мамо!)
Далі…
Хочеться подякувати Сергей Эненберг Дякую вам за те, що так довго возились з моїми документами:) І чомусь у мене теж таке передчуття, що з вами ще десь зустрінемось)
Звісно ж я дякую Alla Vaysband
Ви – неймовірна людина!) Дякую вам велике за цей проект, за цих людей, за ці незабутні враження!) Сподіваюсь, що у вас колись все таки вийде приїхати в наш УКРАЇНСЬКИЙ Стаханов:)
Я дякую кожному учаснику.
У нас вийшов офігенний перфоменс. До останнього не вірила, що ЦЕ ВСЕ можна підготувати лише з однією загальною репетицією. Сподіваюся, глядачі дійсно нас почули…
Окреме дякую Маша Омельченко
Донбасівські бандерівці рулять:)
Дякую всім, хто оточував мене протягом тих чудових днів в Німеччині, думаю, не скоро забуду вас!)?

Вікторія Лимар

Viktoria Lymar
Viktoria Lymar

Учениця Кремінської школи-гімназії, міста Кремінної Луганської області.

Українка з активною життєвою позицією та амбіціями лідера. Я патріотка своєї держави, не словом, а ділом допомагаю своїй державі відновитися і стати сильнішою.

Займаюсь танцями та ходжу то театрального гуртка.  У школі займаюсь організацією волонтерської діяльності. Часто буваю у літніх таборах активістів.

Моє життя – це вихор подій, нових вражень , досвіду та наполегливої праці заради своєї мети. Я, йдучи за покликом своєї сутності стала кандидатом у члени Малої академії наук України.

Здобувши перемогу в обласному  конкурсі-захисті наукових робіт, потрапила до третього етапу захисту у місті Київ.

Мала академія наук запропонувала мені поїхати до літньої школи підлітків “ Діалог у дії“. Це була справжня школа життя, яка навчила мене багатьох таких потрібних і актуальних у сьогоденні речей. Наші тренери не байдужі до нашої долі і поза школою – тому розказали нам про конкурс “ Я – це інший ти“, щоб ми не впустили  жодної можливості розвивати себе як особистість. Я навчаюсь в 11 класі.

Мрію стати студенткою Київського Національного Університету імені Тараса Шевченка , факультету Міжнародних відносин.

Кожного дня я наближаюсь до втілення своєї мрії у життя шляхом наполегливої та безперервної  праці.

Мій нарис до конкурсу: Завжди бачити життя в яскравих барвах…

Олег Киба

Oleg Kyba
Oleg Kyba

Народився 17.11.1999.   Живу  у  Бердичеві .

До війни жив у місті Торез  Донецької області.

Навчаюся в школі №5 м. Бердичева.

Окрім  навчання, створюю  власні   відео-ролики, займаюся спортом  люблю слухати рок-музику.

У майбутньому мрію стати програмістом.

Мій нарис до конкурсу: Я – це інший ти

Оксана Комякова

Oksana Komiakova
Oksana Komiakova

Народилась в місті Стаханов Луганської області.

Зараз моє рідне місто під окупацією російських найманців. Коли в місті пролунали перші вибухи, ми з родиною вимушені були переїхати до міста Харкова. Перш ніж оселитись у самому місті, декілька разів змінювали житло.

Я патріот своєї країни. Події, які відбуваються сьогодні на нашій землі, болісно відгукуються в моєму серці. Ті відчуття, які у мене виникають, викладаю у вигляді віршів.

До речі, у творі використані рядки з моєї власної творчості. Мрію про видання збірки.

Займаюсь патріотичним вихованням своєї молодшої сестрички. Їй всього 4 рочки, але ми вже вивчили з нею вірш Т.Шевченка «Садок вишневий біля хати».

З лютого 2016 року приймала участь у «Мовомарафоні», з того часу спілкуюсь виключно українською.

Впевнена, що Україна, не зважаючи на всі перепони,  все ж таке стане міцною, заможною державою європейського рівня.

Мій нарис до конкурсу: Чужа рідна земля

Богдан Конотопцев

Bogdan Konotopzev
Bogdan Konotopzev

Мої захоплення, хобі:

  • Гольф – цей спорт джентльменів та леді, який дає можливість самовираження та хорошу спортивну форму.
  • Легка атлетика, бо я люблю рух.
  • Етнічна музика (музика різних народів, наприклад, африканська)
  • Живопис (мій улюблений художник Ель Грекo)
  • Я був учасником гри “Найрозумніший” (2013 рік).
  • Двічи брав участь у програмі літньої школи International house (у Великобританії – 2014, 2015 рр), а також у навчальному візиті для молоді у Польщу (15-26 серпня 2016 року), який є продовженням проекту «Діалог та примирення в Україні».

Я вже два роки є волонтером ВІ “Станція Харків” (допомога людям із зони АТО),   у проектах для дітей ВПО  допомагаю перекладачем з іноземними гостями.

Я прагну бути щасливим та жити у світі, де мене оточують щасливі люди.

Мій нарис до конкурсу: Я – це інший ти!